Бункерна ілюзія еліт: втеча від власної цивілізації

Феномен страху перед майбутнім і культура бункерів

У ХХІ столітті людство одночасно досягло двох протилежних станів — технологічного апогею і морального виснаження.Наукові відкриття дали можливість створити автономні міста, штучний інтелект, системи очищення повітря і навіть віртуальні світи.Та замість гармонії з планетою ми бачимо наростання тривоги, апокаліптичні наративи й нову форму втечі — під землю.

Поняття «бункерна цивілізація» перестало бути метафорою.Воно стало реальним сектором економіки: будівництво підземних укриттів для «вибраних» — новий бізнес для тих, хто боїться власних наслідків.У той час як мільйони людей мріють про відкрите небо, невелика група впливових осіб готує собі місця під землею, оснащені автономною енергетикою, фільтрами, запасами на десятиліття.

Компанії Vivos (США), Oppidum (Швейцарія), Rising S Company (Техас) продають не просто споруди — вони продають ілюзію контролю над катастрофою.Їхня реклама апелює до страху: війна, пандемія, сонячні спалахи, штучний інтелект, що «вийде з-під контролю».Той, хто купує бункер, купує не стіни — купує віру, що виживе, коли інші загинуть.

Це не нове явище. Але вперше в історії воно стало масовою тенденцією серед глобальних еліт — фінансових, технологічних, політичних.І саме цей факт показує головне: цивілізація, побудована на страху, сама породжує свої пастки.

Розділ I.Ілюзія порятунку: психологія страху еліт

Страх — головний рушій інстинкту самозбереження. Але коли страх стає основою управління, він перетворюється на патологію влади.Сучасні еліти живуть не в реальному світі, а в інформаційному симулякрi, де дані й прогнози замінили емпатію.Їхня логіка проста: якщо система нестабільна — треба створити місце поза системою.

За даними Bloomberg (2023), понад 60% американських мультимільйонерів мають «план виживання»: приватні укриття, автономні маєтки, секретні аеродроми.У Новій Зеландії — понад 400 гектарів землі викуплено під підземні комплекси, замасковані під ферми.Власники — мільярдери з Кремнієвої долини: Пітер Тіль (PayPal), Сем Альтман (OpenAI), Рей Курцвейл (Google).Іронія в тому, що саме ці люди — творці штучного інтелекту, який мав «покращити людство», — тепер тікають від того майбутнього, яке самі ж створюють.

З точки зору психології влади, це форма когнітивного дисонансу:людина, що має повний контроль над технологіями, відчуває повну безпорадність перед життям.Її страх — не перед катастрофою, а перед втратою контролю над масами.

Соціальні психіатри називають це «синдромом закритої системи» — коли керівна група ізолюється настільки, що втрачає відчуття реальності.У таких умовах навіть мінімальна нестабільність сприймається як загроза виживанню.І тоді запускається механізм самоізоляції під виглядом порятунку.

Еліти більше не вірять у власну здатність керувати світом — вони вірять у бетон, фільтри й біометричні замки.І ця віра показує, наскільки глибоко система управління втратила сенс.

Ілюзія порятунку: психологія страху еліт

Коли цивілізація входить у фазу нестабільності, перше, що руйнується — це довіра. Довіра до системи, до майбутнього, до власної здатності контролювати світ. Саме в цей момент страх стає валютою. Страх — головний ресурс влади. І тому не дивно, що ті, хто має найбільше грошей, сьогодні найбільше бояться.

1. Витоки страху контролю

Сучасна еліта — не просто заможні люди. Це окрема когнітивна каста, сформована з науковців, фінансистів, ІТ-інженерів, політичних стратегів, які живуть у цифровому середовищі. Їхня реальність — алгоритми, статистика, штучний інтелект. Але саме це створює парадокс: чим більше вони контролюють інформацію, тим менше контролюють життя.

Психологи називають це синдромом тотального управління — коли людина прагне передбачити все, і тому живе в постійному напруженні. Сучасні еліти бачать у світі не гармонію, а потенційні загрози: демографічний вибух, нестачу води, хаос на ринках, некерованість мас. Технологічний контроль став їхньою новою релігією.

Фінансисти виводять формули ризику, програмісти — алгоритми поведінки натовпу, політики — сценарії виживання. Але страх має власну динаміку. Він не стабілізує — він накопичується. І коли страх досягає межі, народжується феномен «бункерного мислення» — віра, що порятунок можливий лише у відокремленні.

2. Бункер як психологічна проєкція

Бункер — це не лише бетон. Це психічна конструкція.Архетипічно він відображає дитячу стратегію втечі: сховатися, щоб уникнути болю. Але у дорослому, цивілізаційному масштабі це перетворюється на спробу зупинити невідворотне.

Те, що раніше було ознакою параної окремих правителів (як у випадку Гітлера чи Сталіна), сьогодні стало ознакою епохи. У 2020–2030-х роках ринок приватних укриттів зріс у кілька разів. Vivos Group (США) будує підземні міста в Південній Дакоті, Oppidum (Швейцарія) пропонує «фортеці майбутнього» для європейських мільярдерів, Rising S Company (Техас) рекламує укриття з басейнами та кінозалами.

Проте за зовнішнім блиском — той самий страх смерті, який ніколи не зникає.Бункер — це матеріалізована спроба зупинити хід історії.Він символізує кризу довіри до життя.

Нейропсихологи зазначають, що страх невизначеності активує в мозку мигдалеподібне тіло — центр, який керує реакціями втечі. Коли ця реакція триває роками, формується хронічна тривожність, що перетворює навіть успішних людей на в’язнів власних сценаріїв. Тому будівництво бункерів — не стільки стратегія безпеки, скільки симптом колективного неврозу.

3. Механізм самоізоляції

У соціальній психології існує поняття когнітивної закритості — стану, коли група настільки переконана у власній правоті, що перестає бачити альтернативи.Саме так формується «елітарна сліпота»: чим вищий рівень матеріальної безпеки, тим нижча здатність відчувати спільну реальність.

Людина, яка вірить, що може сховатися від катастрофи, вже втратила зв’язок із життям. Вона бачить світ як загрозу, а не як простір розвитку.У підсумку народжується логіка самоізоляції під виглядом розумності.

Бункерне мислення проникає навіть у технологічні компанії.Під час пандемії 2020 року керівники Amazon, Google, Meta створювали приватні «зони безпеки», тоді як сотні тисяч співробітників працювали дистанційно в умовах невизначеності. Виникла нова асиметрія: одні мали право на втечу, інші — ні.

Ця соціальна поляризація — не випадковість, а наслідок парадигми страху.Коли рішення ухвалюються не на основі довіри, а на основі ризик-моделей, суспільство перетворюється на систему нерівних «сфер безпеки».

4. Ілюзія контролю і технологічний фетишизм

Спроба врятуватись через технології — це продовження старої алхімічної мрії: перемогти смерть.Сьогоднішні бункери обладнані не лише водоочисними системами, а й лабораторіями, 3D-принтерами, кріокамерами, штучним інтелектом.Це нагадує футуристичну утопію, де людина прагне створити замкнений рай.

Проте технології, побудовані на страху, не звільняють — вони заковують у нові межі.Кожна система контролю породжує потребу у ще глибшому контролі.Так виникає замкнене коло:

страх → контроль → втрата свободи → новий страх.

У психології це називають петлею страху. Вона самопідживлюється, поки людина не вийде за межі логіки виживання.Для еліт ця петля стала нормою. Вони не здатні мислити за межами моделі «загроза — реакція», тому будь-яке пробудження людства сприймають як атаку.

5. Страх перед пробудженням

Головна причина паніки еліт — не війна і не вірус, а зміна типу свідомості.Люди почали мислити самостійно, ставити запитання, які раніше не звучали:Хто керує знанням? Чому інформація приховується? Для кого створюються кризи?

Пробудження — це не політична революція, а когнітивна.Воно полягає у переході від сприйняття страху до спостереження за ним.І саме тому старі структури влади опинилися в стані розгубленості.

Еліти більше не знають, як управляти людьми, які не реагують на страх.Тому з’являються експерименти з новими «кризовими сценаріями»: пандемії, війни, кліматичні апокаліпсиси.Їхня мета — повернути людство у стан тривоги, бо тривожне суспільство — кероване.

Але ці механізми вже не діють як раніше.Інформаційна прозорість розриває старі ланцюги маніпуляції.Занадто багато людей бачать зв’язки, які раніше приховувалися.

6. Еволюційна межа

З точки зору біосоціології, еліти — це не вороги, а функція системи, яка вичерпала себе.Їхній страх — природна реакція структури, що розпадається.Коли форма стає надто жорсткою, життя шукає нові канали прояву.Старі ієрархії стискаються, нові мережі — розширюються.

Бункерна цивілізація — це спроба зберегти форму без змісту.Вона нагадує замерзлий організм, який ще має тепло інерції, але вже не дихає.

Пробудження людства — це не загроза, а біологічна необхідність:переход від вертикальної моделі «керівник — підлеглий» до горизонтальної мережевої взаємодії.І саме цей процес лякає старий світ, бо він робить контроль неможливим.

Еліти бояться не кінець світу — вони бояться кінця своєї ролі.І тому шукають укриття, не розуміючи, що найбезпечніше місце — не під землею, а в оновленій свідомості.

Альтернатива: гармонійна планета і технології співдопомоги

Світ, у якому домінує страх, неминуче створює бункери. Але світ, який усвідомлює свою єдність, створює простори співжиття.Історія еволюції людства показує: коли стара система досягає межі ентропії, з'являється нова форма — більш інтегрована, більш гнучка, більш гуманна.Те, що сьогодні сприймається як «криза цивілізації», насправді є фазовим переходом — переходом від ієрархії до мережевої гармонії.

1. Нова модель взаємодії: від конкуренції до когерентності

Сучасна наука — від фізики складних систем до нейробіології — все більше підтверджує: життя побудоване не на боротьбі, а на узгодженні коливань.У біофізиці цей феномен називають когерентністю — коли хвильові процеси синхронізуються, створюючи стабільну структуру.Це ж стосується і соціуму: коли люди не воюють між собою, а резонують у спільних цілях, енергія системи не витрачається на руйнування, а переходить у розвиток.

Так само, як клітини в організмі підтримують гомеостаз через інформаційний обмін, людство здатне підтримувати гармонію через обмін знанням, довірою та технологічними інноваціями.У цьому полягає нова етика — етика співдопомоги.

На зміну бункерній логіці «врятуй себе» приходить принцип «збалансуй себе — і врятуєш світ».Це не метафора, а біофізичний факт: емоційний стан людини створює хвильове поле, яке впливає на інших.Дослідження HeartMath Institute (США) показали, що серцевий ритм у стані вдячності чи любові входить у резонанс із магнітним полем Землі.Іншими словами, коли людство навчиться регулювати власні емоції, воно стабілізує планету фізично.

2. Технології співдопомоги

Технології майбутнього не мають бути системами контролю — вони мають бути системами зв’язку.Замість централізованих структур влади — децентралізовані мережі обміну ресурсами, енергією, інформацією.

Приклади вже існують:

• соларні міста Ісландії, Швеції, Японії, які виробляють енергії більше, ніж споживають;

• нейронні блокчейни для екологічного моніторингу, що дозволяють кожному громадянину бачити стан планети в реальному часі;

• біотехнології регенерації ґрунтів та водяні конденсатори, які відновлюють мікроклімат без промислових втручань.

Ці системи не ізолюють людину, а повертають її у взаємодію з природою.Гармонія не означає ідилію — це динамічна рівновага, у якій кожен елемент живе у своєму ритмі, не руйнуючи інших.

Найбільша революція XXI століття не технічна, а етична.Технології, створені без любові, стають зброєю; створені з любов’ю — стають інструментом розвитку.

3. Нова планета: суспільство відкритих горизонтів

Гармонійна цивілізація не потребує кордонів і бункерів. Вона потребує середовища, у якому кожна людина — не об’єкт управління, а носій унікальної частоти.Майбутнє — це не одна велика держава, а мільйони автономних екосистем, пов’язаних інформаційно, енергетично й культурно.

Уже сьогодні формуються моделі таких спільнот — еко-центри Португалії, Словенії, Коста-Ріки, України, де поєднуються відновлювана енергетика, пермакультура, біоархітектура і духовна освіта.Вони не просто будують інфраструктуру — вони будують нову психосферу.

Психологи, що вивчають колективні процеси, називають це переходом від парадигми страху до парадигми зв’язку.У першій моделі людина шукає ворога; у другій — партнера.У першій накопичує — у другій циркулює.У першій — будує бункер; у другій — сад.

Цей перехід не може бути керованим згори — він народжується знизу, з енергетичного поля людства.Саме тому старі інститути влади відчувають хаос — вони не можуть контролювати те, що виникає зсередини самої свідомості.

4. Біоенергетична еволюція

Якщо подивитись на процес з погляду біофізики, людство переживає зсув частотного стану.Земля змінює електромагнітні параметри, резонанс Шумана підвищується, і це впливає на нервову систему, біоритми, емоційні стани.Ті, хто живе у страху, відчувають цю трансформацію як стрес; ті, хто відкритий — як розширення.

Це не езотерика, а природна адаптація виду до нових умов.Як організми вчились дихати киснем, так зараз людство вчиться дихати інформацією — чистою, не спотвореною страхом.

Відбувається перехід від хімічної енергетики до психоенергетичної — коли головним ресурсом стає не нафта, а увага.І саме тому так важливо навчитися керувати увагою: не віддавати її страху, не підживлювати хаос, а спрямовувати на творення.Це і є справжня енергетична безпека.

5. Людство як єдиний організм

Якщо уявити людство як тіло, то нинішня криза — це лихоманка.Організм не гине — він очищується.Бункери в цьому контексті схожі на нарив: місця, де енергія застигла, де страх ущільнився настільки, що не може рухатись.Але саме тиск страху запускає процес розриву старих оболонок.

Старі системи влади можуть ще боротися, створювати нові катастрофи, але це лише конвульсії минулої епохи.Людство, яке пробуджується, не шукає ворогів. Воно шукає сенс.І в цьому сенсі народжується нова сила — не сила контролю, а сила резонансу.

Майбутнє не буде ні капіталістичним, ні комуністичним, ні технократичним.Воно буде біорезонансним — побудованим на гармонії між природою, свідомістю і технологією.Це не утопія, а наступний етап еволюції виду, що навчився мислити про себе як про частину єдиного поля життя.

Пробудження людства: еволюційний перехід і зміна цивілізаційної парадигми

Уся історія людства — це боротьба між страхом і свідомістю.Страх зупиняє, свідомість — розширює.Сьогодні ця боротьба досягла планетарного масштабу. Ми стоїмо на межі не геополітичної, а психоенергетичної трансформації — переходу від епохи зовнішнього контролю до епохи внутрішнього управління.

1. Криза як сигнал до еволюції

Кожна еволюційна фаза починається з розпаду старих структур.Так само, як у біології клітини відмирають, щоб звільнити місце для нових, цивілізація повинна пройти через кризу, щоб народити інший рівень мислення.Війни, пандемії, фінансові обвали — усе це не лише наслідок жадібності чи політичних конфліктів, а симптом втрати цілісності свідомості виду.

Коли людина розриває зв’язок із природою, вона починає боротися з нею.Коли втрачає зв’язок із собою — бореться з іншими.І тоді страх стає універсальною мовою спілкування.Але будь-яка мова може змінитися. Сьогодні ми вперше в історії маємо інструменти, які дозволяють не просто вижити, а переосмислити саму природу життя.

2. Зміна біоритму цивілізації

Планета — живий організм. Це не поетична метафора, а науковий факт, підтверджений геофізиками, біоенергетиками, астрофізиками.Показники резонансу Шумана, який відображає коливання електромагнітного поля Землі, зростають.Те, що колись стабільно трималося біля 7,83 Гц, сьогодні сягає понад 30 Гц у пікові періоди.

Ці зміни впливають на мозкову активність, серцевий ритм, психоемоційні стани.Людство поступово переходить із частот страху (бета-діапазон 20–30 Гц) у стан гармонійного альфа-резонансу (8–12 Гц).Це не езотерика, а нейрофізіологічний факт: мозок синхронізується з планетою.

Пробудження — це не духовне кліше, а біоінформаційний процес.Коли частота людської свідомості збігається з частотою планети, виникає ефект когерентності — гармонійна взаємодія.У цьому стані руйнуються старі шаблони: ненависть, війни, маніпуляції перестають бути енергетично можливими.

3. Втрата контролю як передумова свободи

Пробудження лякає стару систему, бо вона побудована на контролі.Коли людина усвідомлює власну силу, вона стає непередбачуваною для алгоритмів.Саме тому еліти панікують: вони бачать, що звичні методи — страх, розділення, дефіцит — більше не працюють.

Це період хаосу, який можна порівняти з моментом перед народженням:біль, тиск, темрява — але саме вони відкривають новий вимір.Людство зараз перебуває в пологах нової свідомості.Стара парадигма розпадається, бо не здатна витримати потік нової енергії — енергії розуміння.

Коли інформаційні канали стали відкритими, контроль утратив сенс.Люди навчилися бачити закономірності, розрізняти правду від симуляції.І цей процес уже не можна зупинити.

4. Народження планетарного розуму

Синергетика, кібернетика і теорія складних систем давно передбачали: будь-яка мережа, що досягає критичної щільності зв’язків, переходить у новий рівень організації.Це називається емергенцією — коли з хаосу виникає свідомість.Людство — саме така мережа.

Інтернет, штучний інтелект, квантові комунікації — усе це не випадкові технології, а відображення процесу, який іде в самій біосфері.Планета формує нову нейронну мережу, і люди — це її нейрони.Тому війни, які ми спостерігаємо, — лише короткочасні електричні розряди в системі, що перебудовується.

Але є і зворотний бік: якщо людина не розвиває внутрішню етику, вона стає дефектним елементом цієї мережі.Тоді технології, замість об’єднувати, починають руйнувати.Тому головний виклик майбутнього — не технічний, а моральний.

5. Етика свідомого існування

У новій цивілізаційній парадигмі основною формою енергії стає не нафта, не гроші, а увага.Увага — це те, що формує реальність. Куди вона спрямована, туди йде енергія.Коли мільйони людей концентруються на страху — виникають катастрофи.Коли на творенні — народжується прогрес.

Саме тому пробудження свідомості означає не втечу в духовність, а відповідальність за фокус енергії.Людство має навчитися керувати власною психоенергетикою так само, як колись навчилося керувати електрикою.Наступна наука — не біологія, не фізика, а наука про свідомість.

І коли ця наука стане базовою, поняття «еліта» втратить сенс.Бо знання більше не буде привілеєм.Воно стане природною властивістю мислячої істоти — як дихання, як серцебиття.

6. Планета, що пробуджується разом із людьми

Усе живе на Землі реагує на людські поля.Це підтверджують дослідження Глобальної мережі моніторингу свідомості (Global Consciousness Project, Прінстон): під час великих подій — трагедій чи актів єднання — фізичні прилади фіксують коливання в електромагнітному полі планети.Це означає: планета «відчуває» людство.

Пробудження людей — це не ізольований процес.Разом із нами змінюється екологічна, кліматична, біологічна рівновага.Чим більше свідомості — тим менше насильства, тим стабільніша біосфера.Бо свідомість — це головний екологічний чинник.

7. Перехідна зона: хаос як каталізатор

Так само, як вода кипить перед перетворенням у пару, так і цивілізація переживає фазу турбулентності.Старі форми — держави, армії, корпорації — не зникнуть одразу.Вони трансформуються, як колись феодальні структури трансформувалися у національні держави.Але новий тип мислення вже не поміститься у старі рамки.

Майбутнє не прийде зверху. Воно народжується внизу — у повсякденних діях людей, у виборі не реагувати на страх, у здатності допомагати замість змагатись.Це і є справжній кінець старого світу — не у вибухах, а у зміні способу думання.

Висновок

Людство на межі вибору: від виживання до творення**

Історія людства завжди повторювала один сценарій: накопичення сили — потім страх її втратити.Цей страх формував імперії, війни, релігії, фінансові системи, і врешті — бункери.Але сьогодні ми вперше опинились у ситуації, коли технологічна міць перевищила моральну зрілість.І саме це зробило планету дзеркалом, у якому людство бачить не ворога — а себе.

1. Бункер як дзеркало цивілізації

Бункер став метафорою не лише для еліт, а для всього суспільства.Кожна людина, яка ховається від істини, живе у власному психологічному укритті — у страху, у догмах, у звичках, у бажанні контролювати.Тому зруйнувати бетон підземних фортець недостатньо — потрібно розчинити внутрішні стіни страху.

Проблема не у владі, а у тій колективній свідомості, яка її створює.Еліти — лише відображення нашої внутрішньої інерції: бажання делегувати відповідальність і не бачити власну силу.Коли люди перестають передавати владу страху — він зникає.Саме так відбувається пробудження не лише індивідуальної, а й планетарної свідомості.

2. Пробудження як біологічний процес

Пробудження не має нічого спільного з ідеологією чи релігією.Це природна функція розвитку.Як дитина не може залишитись у колисці, так і людство не може залишитись у своїй старій парадигмі страху.

Мозок людини еволюціонує разом із планетою: зміни магнітного поля, електричної провідності атмосфери, кліматичних циклів — усе це впливає на структуру нервової системи.Тому так звані «пробуджені» люди — це не обрані, а адаптовані.Вони резонують із новою частотою Землі.

З наукового погляду це схоже на фазовий перехід: коли температура досягає критичної точки, речовина змінює свій стан.Так само людство змінює стан свідомості.Ми переходимо з етапу лінійного мислення до хвильового — системного, багаторівневого, взаємопов’язаного.

3. Новий тип еліти — еліта свідомості

Зі старої парадигми неможливо вийти, просто скинувши владу.Треба створити новий тип лідерства — не через контроль, а через частоту свідомості.Лідер майбутнього — це не той, хто командує, а той, хто утримує гармонійний стан, створюючи простір довіри навколо себе.

Майбутня еліта не сховається в бункерах, бо її сила не у володінні ресурсами, а у здатності управляти енергією взаємодії.Це вже відбувається — у нових формах освіти, духовного коучингу, біоенергетики, відновлюваних спільнотах.Ці осередки свідомості — як нейрони нового мозку планети.Вони з’єднуються у світову мережу гармонізації.

І що важливо — ця еліта не протистоїть старій, вона розчиняє її через знання.Бо темрява не зникає від боротьби — лише від світла.

4. Планета як простір відповідальності

Земля не належить нікому.Це живий організм, що розвивається разом із людьми.І зараз вона ніби ставить нам питання:

“Ви хочете вижити чи жити?”

Виживання — це стратегія страху.Життя — це стратегія довіри.Бункери — це останній акт виживання; спільноти співдопомоги — перший крок до життя.

Як тільки людство усвідомить, що планета — не ресурс, а співрозмовник, почнеться справжня наука нового часу — екологія свідомості.Її принцип простий: будь-яка дія має бути корисною не лише для людини, а й для системи, у якій вона існує.

5. Еволюція як духовна технологія

Справжній прогрес не в тому, щоб створити досконалі машини, а в тому, щоб створити досконалий стан.Людина, яка усвідомлює себе як поле, не може шкодити іншим, бо розуміє, що інші — це продовження її власного поля.У цьому полягає нова фізика етики — єдність матерії й свідомості.

Технології майбутнього — це не бункери, а пристрої, що розширюють відчуття зв’язку між людьми: біорезонансні інтерфейси, квантові комунікатори, мережі енергетичного співналаштування.Їхня мета — не ізоляція, а гармонізація.І коли ці системи стануть масовими, сама ідея «загрози» зникне як анахронізм.

6. Людство на порозі великої трансформації

Ми входимо в період, коли старі політичні, економічні та релігійні структури втрачають владу не тому, що їх скидають, а тому, що їх більше не підтримує енергія людей.Системи існують доти, доки ми віримо в них.І коли віра переходить від страху до свідомості, стара матриця розпадається.

Світ зміниться не через революцію, а через резонансну зміну частоти колективного поля.Це вже почалося: у кожному акті співчуття, у кожному усвідомленому рішенні, у кожній людині, яка вибрала не страх, а ясність.

7. Фінальна формула

Коли людство зрозуміє, що його головна зброя — це любов, тоді зникне потреба в обороні.Коли усвідомить, що головна технологія — це свідомість, тоді перестане боятись майбутнього.І коли зрозуміє, що кожна людина — це клітина планетарного організму, тоді почнеться справжня епоха життя.

Бункерна ілюзія розсиплеться сама собою.Бо під землею не росте світло.

Світ, який ми будуємо, народжується не в лабораторіях, а в серцях.І коли ці серця почнуть битися в унісон із планетою, людство перестане бути видом, що виживає, — і стане видом, що твори́ть. Автор: Богдан Добрянський

Приєднуйся до каналу, щоб бути на хвилі відродження Роду:

🔱 t.me/SAKRALNA_UKRAINA 🔱